Бо ми є люди
Модераторы: Sana, Вражина, Multik, шкипер
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятне забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Олександр Олесь
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятне забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Олександр Олесь
- Pannochka
- Сообщения: 625
- Зарегистрирован: Пт, 02.04.10 12:07:24
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Веселье
Блевотина войны-октябрьское веселье!
От этого зловонного вина
Как омерзительно твое похмелье,
О бедная, о грешная страна!
Какому дьяволу, какому псу в угоду ,
Каким кошмарным обуянный сном,
Народ, безумствуя, убил свою свободу,
И даже не убил- засек кнутом?
Смеются дьяволы и псы над рабьей свалкой,
Смеются пушки, разевая рты...
И скоро в старый хлев ты будешь загнан палкой,
Народ, не уважающий святынь!
29 октября 1917 Зинаида Гиппиус
Блевотина войны-октябрьское веселье!
От этого зловонного вина
Как омерзительно твое похмелье,
О бедная, о грешная страна!
Какому дьяволу, какому псу в угоду ,
Каким кошмарным обуянный сном,
Народ, безумствуя, убил свою свободу,
И даже не убил- засек кнутом?
Смеются дьяволы и псы над рабьей свалкой,
Смеются пушки, разевая рты...
И скоро в старый хлев ты будешь загнан палкой,
Народ, не уважающий святынь!
29 октября 1917 Зинаида Гиппиус
- Pannochka
- Сообщения: 625
- Зарегистрирован: Пт, 02.04.10 12:07:24
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
I Remember, I Remember
I remember, I remember,
The house where I was born,
The little window where the sun
Came peeping in at morn;
He never came a wink too soon,
Nor brought too long a day,
But now, I often wish the night
Had borne my breath away!
I remember, I remember,
The roses, red and white,
The violets, and the lily-cups,
Those flowers made of light!
The lilacs where the robin built,
And where my brother set
The laburnum on his birthday, -
The tree is living yet!
I remember, I remember,
Where I was used to swing,
And thought the air must rush as fresh
To swallows on the wing;
My spirit flew in feathers then,
That is so heavy now,
And summer pools could hardly cool
The fever on my brow!
I remember, I remember,
The fir trees dark and high;
I used to think their slender tops
Were close against the sky:
It was a childish ignorance,
But now 'tis little joy
To know I'm farther off from heaven
Than when I was a boy.
Thomas Hood
I remember, I remember,
The house where I was born,
The little window where the sun
Came peeping in at morn;
He never came a wink too soon,
Nor brought too long a day,
But now, I often wish the night
Had borne my breath away!
I remember, I remember,
The roses, red and white,
The violets, and the lily-cups,
Those flowers made of light!
The lilacs where the robin built,
And where my brother set
The laburnum on his birthday, -
The tree is living yet!
I remember, I remember,
Where I was used to swing,
And thought the air must rush as fresh
To swallows on the wing;
My spirit flew in feathers then,
That is so heavy now,
And summer pools could hardly cool
The fever on my brow!
I remember, I remember,
The fir trees dark and high;
I used to think their slender tops
Were close against the sky:
It was a childish ignorance,
But now 'tis little joy
To know I'm farther off from heaven
Than when I was a boy.
Thomas Hood
- Pannochka
- Сообщения: 625
- Зарегистрирован: Пт, 02.04.10 12:07:24
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
***
Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Василь Симоненко
Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Василь Симоненко
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
"Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби — спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив".
Але для мене — у святім союзі
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце — в хуртовині сніжній,
Купати душу — у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
Олена Теліга
Його роби — спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив".
Але для мене — у святім союзі
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце — в хуртовині сніжній,
Купати душу — у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
Олена Теліга
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Від сонця свят і непогоді буднів,
Щоб не змінилися безцінні фарби,
В твою скарбницю я складаю скарби
Які дає мені моє полудне.
Скарбницю ту ти залишив безжурно,
А я сховала у глибокий спокій,
Де інших пристрастей рвучкі потоки
Її не змиють у годину бурну.
Приходять люди й золоті пориви
Дають за скарби, що господар кинув, —
Та я не хочу за найвищу ціну
Віддати те, чим володіє Привид.
Так часом хтось у невимовній вірі,
Яку не вбити ні рокам, ні втомі —
Пильнує квіти у порожнім домі
І сум кімнат самітним кроком мірить.
Перед вікном шумлять, шумлять тополі
І захід сонця — мов кривава рана,
А на столі розкрита книжка Пана,
Що може не повернеться — ніколи.
Олена Теліга
Щоб не змінилися безцінні фарби,
В твою скарбницю я складаю скарби
Які дає мені моє полудне.
Скарбницю ту ти залишив безжурно,
А я сховала у глибокий спокій,
Де інших пристрастей рвучкі потоки
Її не змиють у годину бурну.
Приходять люди й золоті пориви
Дають за скарби, що господар кинув, —
Та я не хочу за найвищу ціну
Віддати те, чим володіє Привид.
Так часом хтось у невимовній вірі,
Яку не вбити ні рокам, ні втомі —
Пильнує квіти у порожнім домі
І сум кімнат самітним кроком мірить.
Перед вікном шумлять, шумлять тополі
І захід сонця — мов кривава рана,
А на столі розкрита книжка Пана,
Що може не повернеться — ніколи.
Олена Теліга
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Я знемагаю по тобі
Душею, тілом – чим завгодно.
Неначе айсберг потопив
В мені усі розталі води
Які ударили ключем
З твого в моє страждальне серце,
Пройшли навиліт під плечем
Та залишили в ньому скельце
Твоя присутність, як рушник
Мене викручує страстями
Я від такого вже відвик
Я шаленію до нестями
Я тихо падаю на дно,
У цю невимушену слабкість.
Із цілим світом заодно
Їй неможливо не піддатись
Течуть каскади золоті
На край землі від небокраю
Я знемагаю по тобі
От тільки хто ти, я не знаю
Душею, тілом – чим завгодно.
Неначе айсберг потопив
В мені усі розталі води
Які ударили ключем
З твого в моє страждальне серце,
Пройшли навиліт під плечем
Та залишили в ньому скельце
Твоя присутність, як рушник
Мене викручує страстями
Я від такого вже відвик
Я шаленію до нестями
Я тихо падаю на дно,
У цю невимушену слабкість.
Із цілим світом заодно
Їй неможливо не піддатись
Течуть каскади золоті
На край землі від небокраю
Я знемагаю по тобі
От тільки хто ти, я не знаю
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Басаврюк
У тумані нічнім тупіт чується чийсь,
І сахнулась душа, мов лоша.
Ти заклякни, мов корч,
Ти хвилину помовч
Доки пада у п'яти душа.
Приспів:
Понад степом біди,
Понад степом розпук,
Неприбраний до рук
І чорнющий, мов крук
Пробіга, проліта Басаврюк.
Басаврюк, Басаврюк пробіга, проліта,
І нема його лету кінця,
Підриває серця, спопеляє сонця
І розвіює попіл в світах.
Ой, бринить ковила і болить голова –
Рятуватись не знаю вже як.
Хоч вогні засвіти,
І порятунок знайди,
Зграї злих і лихих вовкулак.
Приспів.
Злюче око блищить і так хочеться пить,
Мовби десь на пекельному дні,
Моя доля сумна,
Ще хвилина одна –
І сипонуться панічні пісні.
Приспів:
Понад степом біди,
Понад степом розпук,
Неприбраний до рук
І чорнющий мов крук
Пробіга, проліта Басаврюк.
Басаврюк, Басаврюк пробіга, проліта,
І нема його лету кінця,
Підриває серця, спопеляє сонця
І розвіює попіл в світах.
Жанна Боднарук
У тумані нічнім тупіт чується чийсь,
І сахнулась душа, мов лоша.
Ти заклякни, мов корч,
Ти хвилину помовч
Доки пада у п'яти душа.
Приспів:
Понад степом біди,
Понад степом розпук,
Неприбраний до рук
І чорнющий, мов крук
Пробіга, проліта Басаврюк.
Басаврюк, Басаврюк пробіга, проліта,
І нема його лету кінця,
Підриває серця, спопеляє сонця
І розвіює попіл в світах.
Ой, бринить ковила і болить голова –
Рятуватись не знаю вже як.
Хоч вогні засвіти,
І порятунок знайди,
Зграї злих і лихих вовкулак.
Приспів.
Злюче око блищить і так хочеться пить,
Мовби десь на пекельному дні,
Моя доля сумна,
Ще хвилина одна –
І сипонуться панічні пісні.
Приспів:
Понад степом біди,
Понад степом розпук,
Неприбраний до рук
І чорнющий мов крук
Пробіга, проліта Басаврюк.
Басаврюк, Басаврюк пробіга, проліта,
І нема його лету кінця,
Підриває серця, спопеляє сонця
І розвіює попіл в світах.
Жанна Боднарук
- Sana
- moderator
- Сообщения: 33094
- Зарегистрирован: Чт, 09.02.06 22:51:39
- Откуда: Харьков
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
не вірші, але, гадаю, тут саме місце цьому посиланню
http://www.memory.gov.ua/ua/459.htm
http://www.memory.gov.ua/ua/459.htm
- Pannochka
- Сообщения: 625
- Зарегистрирован: Пт, 02.04.10 12:07:24
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Зощенко
- Так вот как вы лопочите? Ага!-
Подумал он незлобливо-лукаво.
И улыбнулась думе этой слава,
И вздор потек, теряя берега.
Заныла чепуховая пурга,-
Завыражался гражданин шершаво,
И вся косноязычная держава
Вонзилась в слух, как в рыбу- острога.
Неизличимо-глупый и ничтожный,
Возможный обыватель невозможный,
Ты жалок и в нелепости смешон!
Болтливый, вездесущий и повсюдный,
Слоняешься в толпе ты многолюдной,
Где все мужья своих достойны жен.
ИГОРЬ СЕВЕРЯНИН
- Так вот как вы лопочите? Ага!-
Подумал он незлобливо-лукаво.
И улыбнулась думе этой слава,
И вздор потек, теряя берега.
Заныла чепуховая пурга,-
Завыражался гражданин шершаво,
И вся косноязычная держава
Вонзилась в слух, как в рыбу- острога.
Неизличимо-глупый и ничтожный,
Возможный обыватель невозможный,
Ты жалок и в нелепости смешон!
Болтливый, вездесущий и повсюдный,
Слоняешься в толпе ты многолюдной,
Где все мужья своих достойны жен.
ИГОРЬ СЕВЕРЯНИН
- Щаслиффиц
- Сообщения: 560
- Зарегистрирован: Вт, 15.12.09 01:58:21
- Откуда: Фобос
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Басаврюк классный!Злая писал(а): Басаврюк, Басаврюк пробіга, проліта,
І нема його лету кінця,
Підриває серця, спопеляє сонця
І розвіює попіл в світах.
У Мну на одном из форумов так давно, что гугля тогда еще не было, поисковики не проиндексовали, и даже вебархив не сохранил, был ник "басаврюк".
Это вот такой архетип, которому уделили совершенно незаслуженно мало внимания.
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Ліна Костенко
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Ліна Костенко
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й молила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в неї тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана -
Ну, як мені за нею не піти?
Василь Симоненко
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й молила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в неї тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана -
Ну, як мені за нею не піти?
Василь Симоненко
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Любов чи ні — не знаю…
Тінь, смуток, тишина,
Ніде життя немає,
На світі ти — одна.
Колись було — чи снилось…
Забулось — чи пройшло…
В душі давно згубились
Людське добро і зло.
У тьмі сіріють віти.
Ні руху, ні людей…
Одно лиш є на світі:
Огонь твоїх очей.
Максим Рильский
Тінь, смуток, тишина,
Ніде життя немає,
На світі ти — одна.
Колись було — чи снилось…
Забулось — чи пройшло…
В душі давно згубились
Людське добро і зло.
У тьмі сіріють віти.
Ні руху, ні людей…
Одно лиш є на світі:
Огонь твоїх очей.
Максим Рильский
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
Володимир Сосюра
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
Володимир Сосюра
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Я закоханий палко, без міри
у небачені вроду твою.
Все, що в серці натхненне і щире,
Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу,
кров гарячу пустила до жил.
Я без тебе нічого не значу,
Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім'я
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.
Василь Симоненко
у небачені вроду твою.
Все, що в серці натхненне і щире,
Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу,
кров гарячу пустила до жил.
Я без тебе нічого не значу,
Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім'я
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.
Василь Симоненко
- Pannochka
- Сообщения: 625
- Зарегистрирован: Пт, 02.04.10 12:07:24
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
ДОН КІХОТ
Дарма, дарма, що злинули віки,
що на кольчузі потьмяніли діаманти —
та знов тебе несе на вітряки
бажання слави, зване Россінантом.
Воюй, воюй із ними і забудь,
що справжні кріпості існують ще на світі.
За подвиги достойну вознесуть
тобі хвалу в двадцятому столітті.
Тут зрозуміють лицарський порив,
тут зрозуміють, звідки ти і хто ти...
Хоч на землі вже мало вітряків,
зате на ній багато донкіхотів!
Вітряк задумливо осмислює свій рух.
Надвоє переламується шпага.
Тож грайся у безумство одчайдух,
тоді й повірять, що у тебе є одвага.
Тоді вже в орденах у тебе грудь
і вже на плечах в тебе позолота...
І всі тебе героєм назовуть
й ніхто не зважиться назвати...
донкіхотом.
Григорій Чубай
Дарма, дарма, що злинули віки,
що на кольчузі потьмяніли діаманти —
та знов тебе несе на вітряки
бажання слави, зване Россінантом.
Воюй, воюй із ними і забудь,
що справжні кріпості існують ще на світі.
За подвиги достойну вознесуть
тобі хвалу в двадцятому столітті.
Тут зрозуміють лицарський порив,
тут зрозуміють, звідки ти і хто ти...
Хоч на землі вже мало вітряків,
зате на ній багато донкіхотів!
Вітряк задумливо осмислює свій рух.
Надвоє переламується шпага.
Тож грайся у безумство одчайдух,
тоді й повірять, що у тебе є одвага.
Тоді вже в орденах у тебе грудь
і вже на плечах в тебе позолота...
І всі тебе героєм назовуть
й ніхто не зважиться назвати...
донкіхотом.
Григорій Чубай
- Pannochka
- Сообщения: 625
- Зарегистрирован: Пт, 02.04.10 12:07:24
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
******
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати
і що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко...
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.
Григорій Чубай
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати
і що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко...
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.
Григорій Чубай
- Злая
- Топикстартёр
- Сообщения: 6891
- Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
- Откуда: місто Харків
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
Еще раз о чёрте
Я считал слонов и в нечет и в чет,
И все-таки я не уснул,
И тут явился ко мне мой черт,
И уселся верхом на стул.
И сказал мой черт: - Ну, как, старина,
Ну, как же мы порешим?
Подпишем союз, и айда в стремена,
И еще чуток погрешим!
И ты можешь лгать, и можешь блудить,
И друзей предавать гуртом!
А то, что придется потом платить,
Так ведь это ж, пойми, потом!
Аллилуйя, аллилуйя,
Аллилуйя, - потом!
Но зато ты узнаешь, как сладок грех
Этой горькой порой седин.
И что счастье не в том, что один за всех,
А в том, что все - как один!
И ты поймешь, что нет над тобой суда,
Нет проклятия прошлых лет,
Когда вместе со всеми ты скажешь - да!
И вместе со всеми - нет!
И ты будешь волков на земле плодить,
И учить их вилять хвостом!
А то, что придется потом платить,
Так ведь это ж, пойми, - потом!
Аллилуйя, аллилуйя,
Аллилуйя, - потом!
И что душа? - Прошлогодний снег!
А глядишь - пронесет и так!
В наш атомный век, в наш каменный век,
На совесть цена пятак!
И кому оно нужно, это добро,
Если всем дорога - в золу...
Так давай же, бери, старина, перо
И вот здесь распишись, в углу!
Тут черт потрогал мизинцем бровь...
И придвинул ко мне флакон...
И я спросил его: - Это кровь?
- Чернила, - ответил он...
Аллилуя, аллилуя
- Чернила, - ответил он.
Александр Галич
Я считал слонов и в нечет и в чет,
И все-таки я не уснул,
И тут явился ко мне мой черт,
И уселся верхом на стул.
И сказал мой черт: - Ну, как, старина,
Ну, как же мы порешим?
Подпишем союз, и айда в стремена,
И еще чуток погрешим!
И ты можешь лгать, и можешь блудить,
И друзей предавать гуртом!
А то, что придется потом платить,
Так ведь это ж, пойми, потом!
Аллилуйя, аллилуйя,
Аллилуйя, - потом!
Но зато ты узнаешь, как сладок грех
Этой горькой порой седин.
И что счастье не в том, что один за всех,
А в том, что все - как один!
И ты поймешь, что нет над тобой суда,
Нет проклятия прошлых лет,
Когда вместе со всеми ты скажешь - да!
И вместе со всеми - нет!
И ты будешь волков на земле плодить,
И учить их вилять хвостом!
А то, что придется потом платить,
Так ведь это ж, пойми, - потом!
Аллилуйя, аллилуйя,
Аллилуйя, - потом!
И что душа? - Прошлогодний снег!
А глядишь - пронесет и так!
В наш атомный век, в наш каменный век,
На совесть цена пятак!
И кому оно нужно, это добро,
Если всем дорога - в золу...
Так давай же, бери, старина, перо
И вот здесь распишись, в углу!
Тут черт потрогал мизинцем бровь...
И придвинул ко мне флакон...
И я спросил его: - Это кровь?
- Чернила, - ответил он...
Аллилуя, аллилуя
- Чернила, - ответил он.
Александр Галич
- Кумедний
- Сообщения: 34
- Зарегистрирован: Пт, 27.08.10 14:18:44
- Контактная информация:
Re: Бо ми є люди
* * *
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання –
таке,
що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
Хай метушиться дріб'язок строкатий,
міняє шерсть залежно від погоди…
Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш ще ходить на свободі.
* * *
Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшки – вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є –
каторжани.
Крізь мури в'язниць,
по тернах лихоліть –
ідуть, ідуть по етапу століть…
Ліна Костенко
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання –
таке,
що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
Хай метушиться дріб'язок строкатий,
міняє шерсть залежно від погоди…
Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш ще ходить на свободі.
* * *
Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшки – вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є –
каторжани.
Крізь мури в'язниць,
по тернах лихоліть –
ідуть, ідуть по етапу століть…
Ліна Костенко
Вот ты и пробил головой стену. Что будешь делать в соседней камере?
Станислав Ежи Лец
Станислав Ежи Лец
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 12 гостей