ОУН и УПА в борьбе против гитлеризма

[шкипер]

Его, Ковпака, военная хитрость подтверждает то, что местное население поддерживало УПА и то, что УПА имела заметное влияние на территории Западной Украины.

[Седьмой]

Его, Ковпака, военная хитрость подтверждает то, что местное население поддерживало УПА и то, что УПА имела заметное влияние на территории Западной Украины.

Да.да,но только в трактовке галичан,да и то НЕ всех,гыгы!
Смотрим сюда:http://forum.atn.kharkov.ua/viewtopic.p ... 61#p172061

[шкипер]

Войцеховский и Ковпак - галичане по духу?

Что же касается цитаты в вашем сообщении, на которое вы дали ссылку - если бы соглашательство было действительно велико - ОУН и УПА бы не существовало несколько десятилетий, причем большую часть этого времени фактически в подполье.

[Седьмой]

Войцеховский и Ковпак - галичане по духу?

Что же касается цитаты в вашем сообщении, на которое вы дали ссылку - если бы соглашательство было действительно велико - ОУН и УПА бы не существовало несколько десятилетий, причем большую часть этого времени фактически в подполье.

Да,но проиграли они именно потому,что не было массовости в поддержке.Но даже,если и предположить,что она(массовость,в необходимых объемах) была,то она была там,на Галичине! И остальная территория Украины а тем более Слобожанщина и Крым не имеют к этому НИКАКОГО отношения.

[шкипер]

Да,но проиграли они именно потому,что не было массовости в поддержке

Ну, если учесть что против них боролась государственная машина, да ещё очень крупного и мощного диктаторского государства - то проблема не в массовости в первую очередь.

И остальная территория Украины а тем более Слобожанщина и Крым не имеют к этому НИКАКОГО отношения.

Ну так никто и не приписывает УПА или ОУН большие военные успехи или массовую поддержку на этих территориях. О чём спор? К слову, Галичина - это только часть той территории, где действовала УПА, куда входила также Холмщина, Буковина, Волынь.

[Седьмой]

Ну, если учесть что против них боролась государственная машина, да ещё очень крупного и мощного диктаторского государства - то проблема не в массовости в первую очередь.
.

Да,"машина боролась",но вы ознакомьтесь с массовостью поддержки идей ОУН в довоенной Польше.Не думаю,что эта поддержка намного превышала нынешнюю в Украине.

. О чём спор? К слову, Галичина - это только часть той территории, где действовала УПА, куда входила также Холмщина, Буковина, Волынь.

Согласен.Нечто вроде "ЗУ" в современных трактовках.

[Аль-Бандор]

, драпая с надранной немцами здницей из Карпат поближе к линии фронта...

Зачем вы обижаете Героя?...

Героя?!
У него под ружьём около двухсот человек, из них сорок автоматчиков. Вместо того, чтобы закрепиться на территории временного пребывания и продолжать воевать за Советскую власть, активно привлекая местное население и посильно помогая фронту, Герой Советского Союза, генерал-майор бежит в прифронтовую зону аж на Житомирщину, по дороге устраивая маскарад с переодеванием во врагов Советской власти.
Кстати, за это получает второу звание героя Советского союза.
Трагикомедия.

... Он применил военную хитрость-молодец!...

Так и не он ведь...
Сама идея принадлежит Платону Воронько, подлинному командиру группы Ковпака, тогда минёру-подрывнику, впоследствии - известному поэту. Платон первым понял, что если в июне 1943 проскочили краешком территории действий младенческой УПА понад белорусским Полесьем с резким креном вниз на Галичину, то в сентябре 1943 обратно дороги тем же маршрутом уже не осилить. Потому и решили маскироваться под то воинство, которое было известно местным жителям, которое местные жители всемерно поддерживали, которе было подлинно народным. А это была УПА, достигшая к тому времени своего пика.
Кстати, не все ковпаковцы ушли из тех краёв. В мемуарах ковпаковских командиров упоминается командир роты Христановский, который вместе со своими бойцами перешёл в УПА.

...Какие вояки были галичане,мы тоже знаем.

Нет, не знаете.
В отличие от лузера и враля Ковпака и его сподвижников УПА успешно рейдировала и в том же 1943 (о чём уже было писано) и в последующие годы.
Среди наиболее известных успешных рейдов УПА:
декабрь 1944-январь 1945 - в Северную Бессарабию (Новоселецкий, Хотинский, Кольменецкий, Сокирянский районы);
январь 1945 - украинские районы Белоруссии (Давидгородский, Микашевский, Старобинский районы Брестской и Пинской областей);
апрель 1945 - по северо-западному Закарпатью;
весной 1945 - в Польшу (до Варшавы);
апрель-июнь 1945 - по Правобережной Украине ((900 км по маршруту в Житомирской обл. – Олевськ-Эмильчино-Белокоровичи-Гараши-Коростень-Соповичи-Малин-Радомишль, в Киевской обл. – Бородянка-Иванькив-Дымер-Чернобыль-Хабне-Новошепеличи, в Полесье – Ельск и на обратном пути в Житомирской обл. – Овруч и Словечна);
июль-сентябрь 1945 - по Словакии (маршрут Сухе-Велькроп-Вареховце-Рецейов-Сарада-Якушевце-Миковце-Мразовце-Пинковце-Грабовце-Дияпаловце; стычка с заставой на переправі через р.Ондав 29 августа; маршрут Пряшевские леса-сёла Червеница, Гувиз, Лисечок-р.Териса; рейдирование через Пряшевский, Сабановський, Бардеевський, Стрпкивский, Снинський, Гуменский поветы).
Второй рейд в Словакию (апрель 1946 года, командир - майдаун "Мирон")
В 1947 году через Чехословакию рейдировали подразделения УПА из Закерзонья (украинские этнические земли в приграничной полосе Польши) после проведения поляками акции "Висла". Это был так называемый "Большой Рейд", который продолжался до конца 1949 года.
Одними из последних для УПА были
а) рейд в Восточную Пруссию зимой-весной 1947-1948 года (Радзинский лес-Подляшье-Мазвоше-Восточная Пруссия); после возвращения эта группа совершила рейд через Чехословакию в Западную Германию
б) рейд в Румынию в июле 1949 (сёла в окрестностях городов Вишев и Сигет).
Особо хочу подчеркнуть:
практические все рейды УПА во все годы в разных направлениях были успешными.

Так что это вам не засранец Ковпак.

[Седьмой]

Впоследствии возникнет миф, будто бы, записываясь в сечевые стрельцы, «національно-свідомі галичани» хотели воевать за независимую Соборную Украину. Это полная ложь. Ее легко опровергнуть, открыв любой доступный источник. Официальной программой Головной Украинской Рады, возникшей уже на второй день войны 2 августа из числа членов австрийского парламента и местных украинских партий и поднявшей вопрос о стрельцах, была национально-территориальная автономия Галичины в составе Австро-Венгрии. И не более того! Еще самые радикальные из галичан мечтали об отдельной независимой Украине из малороссийских губерний, на престол которой после победы над царской Россией должен был сесть принц из династии австрийских Габсбургов.

Война действительно началась крайне неудачно для Австрии. Русские войска Киевского округа, превратившегося с началом боевых действий в Юго-Западный фронт, стремительно наступали. Уже 21 августа, через три недели после объявления войны, они без боя заняли Львов. Австрияки поспешно удирали в Карпаты, бросив галичан на съедение «московским варварам», каждый четвертый из которых был родом из Украины. В этих условиях самым естественным для галичан было драпать по домам.
На самом деле население Западной Украины очень ждало русские войска. Многие симпатизировали России. Поэтому австрийское правительство проводило против галицких украинцев массовые репрессии. Заподозренных в русофильстве тут же вешали или депортировали в концлагеря. Главными исполнителями этих репрессий были венгерские части, которые традиционно ненавидели галичан за участие в подавлении венгерского восстания 1848 года. Свои счеты сводили с ними и местные поляки, составлявшие правящее меньшинство в Галичине. Висящий в петле греко-католический священник, которого вздернули отступающие австро-венгры, — типичный образ из послевоенных западных романов, описывающих 1914 год. Он присутствует и в «Бравом солдате Швейке» Гашека, и в «Марше Радецкого» галичанина Йозефа Рота. Нужно быть слепым, чтобы его не заметить.

В таких условиях дезертирство галичан из армии Франца-Иосифа было вполне закономерным. Недоверие австрийского командования к украинским сечевым стрельцам было настолько сильным, что, сформировав легион, оно побоялось применять его как цельную боевую единицу, бросая на фронт отдельные роты, за благонадежностью которых присматривали другие части многонациональной австро-венгерской армии.

Открытки, завлекавшие в легион веселой стрелецкой жизнью, мало походили на реальную войну




http://g0lden-key.livejournal.com/1135937.html

[ПравыйПцыц]

По устоявшейся традиции, чтобы плавно сдрыснуть с темы, сёма, как обычно, начинает обильно копипакостить бузийню...

[Аль-Бандор]

Да,но проиграли они именно потому,что не было массовости в поддержке.

Во-первых, они не проиграли, их физические уничтожили.
Во-вторых, согласно меморандуму Берия с 1944 по 1953 в западной Украине было убито, арестовано, выслано до 500 тысяч человек. На 10 миллионов населения это - каждый двадцатый. Что победить УПА, переселяли из лесных сёл и хуторов на равнины, высылали семьи повстанцев, провели поголовную перепись и паспортизацию, молодёжь насильно угоняли в ФЗУ на восток Украины.
Против УПА применяли провокации, коллективное наказание сёл, запрещённые виды оружия (разрывные и зажигательные пули, яды, бациллы тифа), в 1945-1946 бомбили сёла, населению не оказывали медицинскую помощь без подписки о сексотстве, детей в школах заставляли доносить на своих родителей.

...Но даже,если и предположить,что она (массовость,в необходимых объемах) была...

Ух ты! Облагодетельствовал... Кормилец, отец родной...

... то она была там,на Галичине! И остальная территория Украины а тем более Слобожанщина и Крым не имеют к этому НИКАКОГО отношения.

Да нет.
Интенсивность боевых столкновений с февраля 1944 до января 1946 составляла ежедневно по шестдесят боёв, стычек, перестрелок на території Берестейской області (Беларусь), Волинской, Дрогобычксой, Житомирской, Закарпатской, Каменець-Подольской, Киевской, Львовской, Ровенской, Станиславской, Тернопольской, Черниговской, Черновецкой областей Украины и в украинских районах Польши (Закерзонье).

И ещё вот:
Похідні групи ОУН-УПА на Дніпропетровщині
http://209.85.135.132/search?q=cache:rb ... clnk&gl=ua
Діяльність ОУН-УПА в Криму
http://209.85.135.132/search?q=cache:8m ... clnk&gl=ua
ОУН на Чернігівщині (маловідомі сторінки)
http://209.85.135.132/search?q=cache:aw ... clnk&gl=ua
ПІДПІЛЛЯ ОУН-УПА НА СУМЩИНІ: ДЕТАЛІЗАЦІЯ ПОДІЙ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОКУМЕНТІВ СПЕЦСЛУЖБ
http://209.85.135.132/search?q=cache:TS ... clnk&gl=ua
и огромное количество материалов по другим регионам.

"...учиться, учиться и учиться..." (с)

[Аль-Бандор]

По устоявшейся традиции, чтобы плавно сдрыснуть с темы, сёма, как обычно, начинает обильно копипакостить бузийню...

И снова лгать, лгать, лгать...

Українські січові стрільці
http://209.85.135.132/search?q=cache:kb ... clnk&gl=ua

[Седьмой]

По устоявшейся традиции, чтобы плавно сдрыснуть с темы, сёма, как обычно, начинает обильно копипакостить бузийню...

И снова лгать, лгать, лгать...

Українські січові стрільці
http://209.85.135.132/search?q=cache:kb ... clnk&gl=ua

УПА боролась за независимость предКерзонья,а народ Украины боролся за независимость УССР.У вас есть возражения?

А нсчет "лгать,лгать,лгать".то это более относится к вам.
Как я уже писал:
http://forum.atn.kharkov.ua/viewtopic.p ... 32#p172132

[Седьмой]

удалено как флуд

[ПравыйПцыц]

http://www.youtube.com/watch?v=UCoZnjPLOuE
http://www.youtube.com/watch?v=dxFr2oZY ... re=related
http://www.youtube.com/watch?v=OY1lRfwt ... re=related
http://www.youtube.com/watch?v=C928Wyzt ... re=related

[Аль-Бандор]

... в преддверии Международного женского дня:

Б'єнько-Шуль Ірина – народилася 23 червня 1918 року в с.Вовче біля Перемишля. В сім'ї було п’ятеро дітей. Навчалась у дівочій гімназії Перемищля, Львівській академії торгівлі, де одержала спеціальність бухгалтера-економіста. Мала зв'язок з ОУН-УПА, працювала у відділі статистики Ревізійного союзу. Арештована у Львові гестапівцями, перевезена до тюрми у Варшави, потім – до концтаборів Равенсбрюк, Флосенбург. Звільнена американцями, повернулась до Львова.

Бідула-Кузик Анастасія – народилася в 1919 році в с.Вербів у селянській родині. Член товариства «Сокіл», симпатик ОУН. Переховувала вояків СБ ОУН після сутчки з німцями. Каральна експедиція гестапівців оточила село, схопила Настю і одного з повстанців. Їх прив’язала до стовпів біля церкви і 3 травня 1944 року розстріляли.

Винників Наталя-Галя – народилася в 1920троці у Винниках біля Львова. Закінчила гімназію, вже тоді була членом ОУН. У 1940 році заарештована НКВС і засуджена як учасниця «процесу 59». У 1941 році дивом врятувалася з Бердичівської тюрми. Учасник похідних група ОУН на Східну Україну, захоплена гестапівцями і розстріляна у Бабиному Яру в 1942 році.

Гісяк Віра – народилася 28 лютого 1922 року в м.Стрий на Львівщині в селянській родині. Освіта - вісім класів. У школі юула членом «Сокола» і «Пласта», з 1938 – у Юнацтві ОУН. До 1939 року працювала друкаркою в адвоката, В 1940 році нелегально перйшла польсько-угорський кордон на Закарпаття, була арештована угорцями і видана німцям. В Ся ноку втекла з жандармерії і дісталася до Кракова. В 1941 році Провід ОУН направив її в Рівне, а потім – на Полісся в Берестя і Дорогочин. Арештована німцями в 1943 році під іменем «Віра Дякович» за зв’язок з УПА. Зникла безвісти.

Гнатківська-Лебідь Дарія – народилася 22 жовтня 1912 року в родині священика (Косівський район, Станіславщина). Закінчила Львівську гімназію, була членом ОУН. У 1936 році буцла арештована польською поліцією за допомогу у втечі Г.Мацейка (справа міністра Перацького) за кордон. У тюрмі повінчалася з Миколою Лебедем. У 1939 році звільнилася з польської тюрми. У вересні 1941 була арештована німцями як жінка Лебедя. Після звільнення під чужим іменем народила у львівські лікарні дитину. 29 січня 1944 року вдруге заарештована гестапівцями разом з трирічною дочокю і матір'ю. Була в тюрмі на Лонцького (Львів), в тюрмі «Моабіт» (Берлін», концтаборі Равенсбрюк. Звільнена у травні 1945 року.

Кононенко Харитина-Христя – народилася в 1900 році в с.Миколаївка на Полтавщині. Виховувалася в сім'ї дядька, з яким виїхала в 1920 році до Чехії і Канади. Була там засновникома «Союзу українок». У Чехії в 1928 році одержала ступінь доктора права та економіки. В 1940 році переїхала до Холмщина, а в 1941 році – до Рівного, де працювала в «Жіночій службі України» (допомога військовополоненим). В 1943 році арештована гестапо за співпрацю з Українським Червоним Хрестом при УПА. На допитах кілька місяців катували, не зрадила нікого. Була розстріляна німцями 15 жовтня 1943 року в м.Рівне.

Омельчук Ганна-Мама – народилася в 1876 році в с.Романів біля Луцька, проживал в с. Старосіля Колківського району (Волинь). Виховала двох дітей, чоенів ОУН. В часи виникнення Колківської повстанської республіки (квітень – листопад 1943 року) стала працювати медсестрою к підпільному шпиталі у райцентрі Колки. Під час нападу 1 листопада 1943 року польської поліції і німецьких військ Ганна рятувала важкопоранених повстанців у шпиталі села Старосілля, який підпалили нападники. Ганна не залишила поранених і намагалася врятувати їх, виставивши біле полотнище. Німці і поляки вогонь не припинили, медсестра і 25 повстанців згоріли живцем.

Горобець Ольга – народилася в 1922 році в м.Коломия на Станіславщині в родині судді, закінчила гімназію. Арештована німецьким гестапо за членство в ОУН 5 лютого 1942 року, пройшла тюрми Коломиї, Чорткова, концтабори Майданек і Бухенвальд. Померла після звільнення в травні 1945 по дорозі додому. Похована в Німеччині.

Петерзіль Євгенія – народилася 18 грудня 19090 року в м.Тернопіль, в 1925-1929 роках навчалася в гімназії, з 1930 року стала членом ОУН. Влітку 1937 року арештована польською поліцією (справа В.Охримовича), в 1938 році засуджена на 3 роки тюрми. Звільнилася в 1939 році і продовжила політичну діяльність на Закерзонні. В 1941 році повернулася в Галичину, далі виїхала з похідними групами ОУН в Східну Україну. У Вінниці працювала в міській управі. В 1942 році разом з обласним керівником Бойком переїхала до м.Суми, де їх невдовзі арештувало і розстріляло гестапо.

Підлужна Ірина-Ольга – народилася в 1922 році в м.Бережани на Тернопільщині в родині вчителя. Навчалася в гімназіх і в Кременецькому інституті. Була членом ОУН, з 1941 року – зв’язкова між Вінницею і Львовом, Вінницею і Києвом. У 1943 році працювала в обласному проводі ОУН керівником жіночої сітки ОУН. Через зраду вінницька ОУН була розгромлена, Ірину арештувало гестапо. На допитах вела себе мужньо, була розстріляна.

Погранична Ольга-Верба – народилася в 1924 році в с. Борочиче Горохівського району (Волинь) в селянській родині. Закінчила сім класів польської школи, у 1942 році стала членом ОУН, у 1943 році пройшла розвідувальну підготовку УПА в с.Хрінники Демидівського району (Волинь). В серпні 1943 року під час рейду в Горохів потрапила в засідку німецького розвідувального загону. Розірвала себе гранатою.

Рибець Марія – народилася в 1922 році в присілку Луцини біля Пирятина на Львівщині. Була членом Юнацтва ОУН, а з 1943 року – учасниця загонів Української народної самооборони проти німців і поляків. Загинула в бою з німецькими окупантами в 1944 році біля с.Задвір'я (Львівщина).

Слабкевич Юлія-Леся – народилася в 1924 році в с.Гнатів Локачинського району (Волинь) в селянській родині. Закінчила сім класів польської школи. Була арештована НКВС 11 лютого 1941 року і засуджена на 10 років. 23 червня 1941 року під час бомбардування тюрми Юлії вдалося врятуватися. Вона стала районним провіднимо Юнацтва ОУН Локачинського району. Восени 1943 року німці за доносом польської поліції схопили її і повісили в с.Затурці.

Стахів Марія – народилася в 1914 році в Чехословаччині в родині колишнього воїна Української галицької армії. В 1920 році родина переїхала до м.Перемишль, де Марія в 1932 році закінчила гімназію. Була членом «Пласту», потім – ОУН і зв’язковою Івана Климіва-Легенди. В 1942 році арештована гестапо і ув’язнена в концтабір Освнцим. Після звільнення в липні 1945 пропала безвісти в Перемишлі.

Столяр Галина – народилася в 1917 році на Тернопільщині в родині священика. Навчалася в Тернополі і Львові, була членом «Пласту», а з 1939 – членом ОУН. В 1940 році арештована НКВС і засуджена на «процесі 59» до розстрілу, який замінили на 10 років. Дивом врятувалася з розбомбленої тюрми в Бердичеві. Наприкінці 1941 року була арештована гестапо у Львові, зуміла втекти. Під чужим прізвищем стала звязковою між провідником Іваном Климівим-Легендою в Мюнхені і Україною, Одночасно закінчила навчання як лікар-стоматолог. Арештована гестапо в 1942 році, померла від катувань 27 грудня 1942 року.

Чорна Марта-Медея – народилася в 1923 році с.Гірне на Стрийщині ів родині адвоката. Навчалась в гімназії Стрия, а після еміграції батьків до Польщі – в гімназії Холма. Вільно володіла німецькою мовою. Після повернення до Львова стала розвідницею ОУН, працювала перекладачем і стенографісткою в німецькій поліції, була присутня при допитах арештованих (зокрема, Івана Климіва-Легенди в грудні 1942 року). При загрозі провалу перейшла в підпілля. Німці оголосили розшук, за видачу встановили 10 тисяч рейхсмарок премії. Загинула на вулицях Львова 23 травня 1943 року. З виданог колись німцями пістолета встигла застрелити одного гестапівця і застрелилась сама. Місце поховання невідоме. В 2003 році на будинку, де жила у Львові, встановлено пам’ятну дошку.

[Злая]

Иск детей Главного командира УПА Романа Шухевича к первому секретарю ЦК Свобода Петру Симоненко удовлетворен.
Об этом сообщил в своем блоге Моисей Фишбейн, передает "Львівський портал".
Как отмечается в сообщении, 14 января этого года Печерский суд Киева удовлетворил иск детей Главного командира УПА Романа Шухевича к главе Свобода относительно распространенной им в 2007 году неправдивой информации о том, что якобы Адольф Гитлер вручил Роману Шухевичу две немецкие награды – "Железные кресты". Такое заявление Симоненко сделал с трибуны парламента.
Однако во время судебного разбирательства ни он, ни его представители не смогли привести ни малейших доказательств того, что такое событие действительно было.
Таким образом, суд решил: "Обязать Симоненко Петра Николаевича на ближайшем с момента вступления в законную силу решения суда пленарном заседании Верховной рады Украины опровергнуть распространенную им недостоверную информацию о Романе Шухевиче.

http://lb.com.ua/news/accident/2010/03/ ... itsya.html

[yuriyp]

вам теперь нужно воспевать изнасилования, избиение и сбитие шапок с наивных граждан

Тут у Вас тень на плетень наведена: избивались комсомольцы, шапки снимались с членов партии и кандидатов, а насиловались комсомолки
А в целом верно - боролись люди с эсэсэсэрией. Хорошо, видать, боролись - эсэсэсэрии-то нет уже. Да-с...

Янукович поэтому достоин звания Героя Украины гораздо больше,чем Шухобандеровцы вместе взятые !

[Злая]

О, Юрій вляпався в... польське павло.

[Sana]

http://alex-glbr.livejournal.com/521911.html
цікаво, раджу подивитися

[Аль-Бандор]

http://alex-glbr.livejournal.com/521911.html
цікаво, раджу подивитися

Пропозиція справжнім українцям:
під час екпонування цієї галіматьї у Вашому місті обов"язково відвідати це посміховисько і викласти свої особисті враження від побаченого. Особливу увагу звертати на всі зафіксовані перекручення фактів, дезінформацію, підробки і фальсифікації.
Ворога треба бити зброєю правди.