Бо ми є люди

Разговоры на любые темы. Только для зарегистрированных пользователей форума АТН.

Модераторы: Sana, Вражина, Multik, шкипер

Ответить
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

О, як же Вам зізнатись в некоханні? –
Як загасити блиск таких очей!
Належить моє серце іншій панні –
Та щось таки пече його, пече...

І, може, Ви на неї навіть схожа –
Та бути нею щось Вам не дає;
І от уже прозора огорожа
Вас ділить на "моє" і "не моє".

О, як благають очі промовисті,
Безмовно кличуть лагідні вуста! –
А серце б`ється в стіни прямовисні –
І німота у ньому, німота...

І хочеться коханням називати
Хоч що-небудь, хоч подих на щоці! –
І вже йому гніздечко звити з вати,
І не пустити більш на манівці.

Так хочеться спинитись хоч на чомусь:
Та скільки ж так летіти крізь життя!..
І все-таки – летиш, бо гарячковість,
Сам бачиш, не доводить до пуття...

А Ваші очі ніжно-полум`яні –
Де взяти сил, щоб той вогонь погас!..
Моє життя належить іншій панні;
Я вигадав її заради Вас.

Ігор Жук
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Дасть Бог, я проживу ще 300 літ,
Як і усі, хто плистиме зі мною.
О, я ковчег змайструю так, як слід,
Та чи ж то жарт - створити знову світ:
Де схибив Бог, як впоратися Ною?

А ще ж потрібно, - Господи, прости -
Всього живого вибрати по парі,
Бо більше кораблю не понести.
Так, так, то правда. Що ж так мучить встид,
За тих, кого полишу Божій карі?

Ніхто іще нічого не збагнув.
Регоче сич у вербинім волоссі.
Зозуля ще кує комусь весну.
А ліс найкращі шати одягнув,
Немов, почув, що то - остання осінь.

Чи ж бракувало воєн та хвороб,
Чи ж не простіше б їм не дати плоду?
Було б забрати силу їм, було б...
Та Бог у гніві, Бог сказав: "Потоп!"
І кару склав на мене і на воду...

Сміється сонце, річка жебонить,
Сиджу, тешу буршприт із яворини.
Така ясна і приязна блакить.
А серце то калата, то щемить
Від кожної найменшої хмарини.

Ну от, уже й по всьому, змито гріх.
Пливе ковчег землею водяною.
Над палубою щебіт, гавкіт, сміх.
А я щось найдорожче не вберіг.
І чую, шепче Бог: "Я також, Ною"

Ігор Жук
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Нажаль якісного запису пісень не знайшла, тому викладаю лише тексти:

Не питай мене нічого
Лиши мене в спокою
Я хочу бути сам
Старі рани, як каміння
Падають на мої плечі
Це все твоя вина

У моїх ріках знов панують твої води
Води з твого джерела
І несуть мене там, де хочуть твої мрії
У дорогу без кінця

Не лишай мене самого
Без тебе я не можу
Без тебе я сліпий
Хоч я лялька твого світу
Розумію твою ціну
І віддам тобі себе

Коли ти є тут зі мнов
Тут при моїм боці
Приносиш радість в моє життя
І усмішкою серця
Відкриваєш мої очі
Ти бо доля є моя
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Все, що бажаю
Все, що хочу від життя
Це твої очі
Це твоя душа ніжна

Пісню кохання я би тобі співав
На твоїх грудях вечорами засинав

Літа минають
Доля не міняється
Ти все далеко
Мов та зірка ясная

Дивлюсь на небо, а з нього дощ паде
Чистий як сльози – нагадує мені тебе

Осінь у мені сумно спить
В моїх снах ти вже не є
Мої дороги не ведуть нікуди
Осінь у мені сумно спить
А у тобі весна цвіте
Сонце є заслабе
Аби вийти за хмари

Моя рано гей
Знаю я не той самий
Через неї
Дух мій вже давно помер

Мов сніг весняний мліє душа моя
До тебе прягне – а тебе ніди нема
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Постійно ходиш з носом догори,
Розмовляєш повна гордости.
Як смієшся – штучно робиш це.
На всіх кругом дивишся з висоти.

А я дурію за тобою,
Так – дурію за тобою

Коли до танцю – завжди соло йдеш,
З плястикової склянки ти не п’єш,
На мене зовсім уваги не звертаєш.

Ніколи

Як смієшся – штучно робиш це,
Розмовляєш повна гордости,
На мене зовсім уваги не звертаєш,
А я собі не можу помогти.

Бо я, я дурію за тобою
Так – дурію за тобою
Я дурію за тобою
Аватара пользователя
Аль-Бандор
Сообщения: 236
Зарегистрирован: Вс, 21.02.10 18:26:15
Откуда: Донецьк, Україна
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Аль-Бандор »

Юрій ЗАРУЦЬКИЙ
* * *
Ювілеї!
Ювілеї!
Знов плакати свіжі клеєм!
Знову виступи клепаєм!
Так шануєм!
Так вітаєм!
Йдем з свічками по алеї
Ювілеї?!
Ювілеї!
Урочисті асамблеї –
Писки в смальці,
Лоб в єлеї.
Всіх згадали?
Не забули?
Ви щось знали?
Може чули?
- Крути були?
- Крути були!
- Голод знали?
- Та згадали!
- Коновальця вшанували?
- Все зробили! Всім роздали!
А під ніч двоглаві тіні –
Рік Росії в Україні…
В словнику українського націоналіста немає слова «капітулювати»!
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Хитає осінь кронами дерев,
Мов золотими гривами Пегасів.
Вже скоро вітер золото здере,
Як святокрад, з її іконостасів.

Здере й покине, наче те сміття,
І ми його розтопчемо ногами,
Коли прийдем на пізнє каяття
Під купол неба у кленові храми.

Бо ми все ті ж, ми знову дотягли,
Аж поки в них співатиме лиш вітер,
Тепер, от стій, моли його, моли,
Щоб він дощам невчасні сльози витер.

А вітер, що ж, гріхів не отпуска,
Він господар тут, та просто злодій,
То ми й собі вкрадемо хто листка,
А хто й одну з поснулих тут мелодій.

Та й підем геть з під голих верховіть,
Спіймавши в них останнього облизня,
Хто ж це там на паперті стоїть?
Чи ж це не та, забута нами, пісня?..

Ігор Жук
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Мамо, не треба, – не йдіть нас виглядати на дорогу,
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу.

Чути нам, чути, як рідний голос нас додому кличе;
Видно нам, видно біду, що наступає від Любліна.
Мамо, ми мусим бути тут, бо ми стрільці святої Січі;
Мамо, не майте нам за зле, бо тут так само – Україна.

Хмарами круки злітаються з Поділля і з Полісся,
З Білої Церкви удосвіта на Фастів виступаєм.
Доля на долю, як шабля на шаблю, піднялися;
Хлопці, до бою! – ми свій полк докупи в небі позбираєм...

Мало нас, мало, нас замало, аби край оборонити –
Тільки й надії – на шаблю, на серце і на Бога...
В Києві дзвони мовчать, бо нема об чім дзвонити –
Нашої віри нема, а чужа їм не підмога.

Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Мамо, не плачте, не йдіть нас виглядати на дорогу –
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу!..

А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Ігор Жук
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Нас мало, так мало сьогодні,
І, як би життя не стискало, –
Ми в кожному тлумі самотні,
Нас мало...

Нас мало, нас — крапля у морі;
Мільярди облич із металу,
І ми поміж ними, як хворі —
Нас мало...

Нас мало, із нас легіону
Ніколи іще не бувало,
Нам смішно ставати в колону,
Нас мало...

Нас ледь вистачає, щоб знати:
Земля ще лишилась живою!
Нас мало, нас так небагато —
Нас двоє...

Нас мало, нас так небагато —
Нас двоє...

Ігор Жук
Аватара пользователя
Допавон
Сообщения: 183
Зарегистрирован: Вт, 23.03.10 08:44:10
Откуда: м.Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Допавон »

ВИСОКА ЛАСКА

Занедужав зайчик сірий.
Мучився весь день,
бо пошкодив задню лапку,
вдарившись об пень.
Вовк знайшов його в ярочку.
- Ну, - гукнув, - стривай!
Ось коли твоїм крутійствам
покладу я край!
Раптом лев із лісу вийшов,
зайця теж уздрів
і ласкаво посміхнувся
з-під кудлатих брів.
- А! - сказав, - здоров, молодче!
Щось уже давно
я не бачу, як ти дуриш
вовка у кіно.
Ну, а ти, - звернувсь до вовка, -
тут стирчиш чого?
Я спущу із тебе шкуру,
як торкнеш його.
Вовк затявкав:
- Заболіла в зайчика нога.
Я масаж зробити хочу.
Це ж допомога... -
і лизнув зайчиська в спинку,
потім у живіт...

Отакий-то він химерний,
той звірячий світ!
Досить сильному про когось
"Молодець" сказать,
і оті, що заїдали,
кинуться лизать.

Павло Прокопович Глазовий
Так випьемЪ же за кибернетикэ !
Аватара пользователя
Допавон
Сообщения: 183
Зарегистрирован: Вт, 23.03.10 08:44:10
Откуда: м.Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Допавон »

Я люблю тебе як ...

Кожна жінка звичайно б хотіла,
Щоби їй присвятили вірші,
Щоб не тільки ми прагнули тіла,
А торкалися також душі.

І на зустріч ми жінці ідемо,
Не помітиш, як ти вже й поет.
І для кожної є в нас поема,
І для кожної є в нас сонет.
І як хочеш від жінки кохання,
То римуй і шукай порівняння.

Я люблю тебе як
Синє небо літак,
Або, як синє море, моряк.
Чи, як вітер вітряк,
Чи, як гроші бідняк,
Чи, як ти перламутровий лак.

Бо ти в мене така,
Як пір'їнка легка
І пахуча, як гроно бузка.
Як травинка тонка,
Як тростинка гнучка,
І така ти у мене й сяка.

Бо кохати бажаємо всі ми,
Бо їй Богу, Їх варто кохать,
І щоранку шукаємо рими,
Щоби внОчі їх з чимсь порівнять.

І у розпачі морщимо лоба,
Бо не в кожного Пушкіна хист.
Та для жінки важливіша спроба,
А вже потім - чи є у ній зміст.
І нехай вона була невдала,
Головне, щоб їй було не мало.

Я люблю тебе як
Українець гопак,
І як поле зелене буряк.
Як горілку козак,
Чи, як м'ясо хижак,
Чи, як вішалку любить піджак.

Бо ти в мене така,
Як гантелька тяжка,
Ти, як булочка з маслом м'яка.
Ти, як повна ріка,
Як трамплін для стрибка,
І така ти у мене й сяка.

Двадцять років як ми одружились,
Вже й не віриш, що був молодим.
Тільки в спогадах десь залишились
Порівняння і схильність до рим.

Все вирує і крутиться колом,
Та лиш спокою хоче душа.
Замість тіла - рибалка з футболом,
А все решта давно вже - лапша.
Та кохання років не боїться,
Я - твій козлик, а ти - моя киця.

Я люблю тебе як
Молотка любить цвях,
Як вареника любить друшляк.
Як каструльку баняк,
Як роботу лошак
Як трубу автогенний різак.

Бо ти в мене така,
Як центнер молока,
Ти надійна і вогнетривка.
А розумна яка,
Ніби впала з дубка,
І така ти у мене й сяка.

Кожна жінка звичайно б хотіла,
Щоби їй присвятили вірша,
Щоб не тільки ми прагнули тіла,
А кохала і наша душа.

Це питання мені небайдуже,
А тому, поки жінка жива,
Молода, або навіть не дуже,
Подарую їй ніжні слова.

Тризубий Стас.
Так випьемЪ же за кибернетикэ !
Аватара пользователя
Допавон
Сообщения: 183
Зарегистрирован: Вт, 23.03.10 08:44:10
Откуда: м.Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Допавон »

І ще від Тризубого Стаса (подобається)
Не нагадує сюжет одного цікавого фільму?

12 комуністів.
Дванадцять комуністів в однім куротнім місті
Зутрілися на з'їзді чи на пленумі ЦК.
В готелі поселились, а чим це закінчилось,
Про це моя історія не радісна така.

Дванадцять комуністів пішли купатись в море,
І в хвилі променисті кожен весело стрибав,
Та двоє з перепою лишились під водою,
От вже і починається, як я попереджав.

Бо тільки десятеро вийшли із води,
Ось так і зменшуються в партії ряди.

Вже десять комуністів покупані та чисті
В покоях одномісних перетравлюють обід,
В вісьмох перетравилось, а двоє отруїлось,
А троє в моїй пісні ще й підхватили СНІД.

Всі вісім комуністів останні чули вісті,
Про СНІД, що ходить в місті, попередив партактив,
Розважились приємно в непевнім товаристві,
Типовий сексуально - кримінальний детектив.

Трьох неслухняних довелося поховать,
І залишилось із вісьмох їх тільки п'ять.

З п'ятірки комуністів один помер на місці,
Бо кинув сигарету на імпортний килим,
А четверо тушили, з них троє так спішили,
Що довго не прожили, бо попав у горло дим.

Багато комуністів померло в моїй пісні,
Сама Агата Крісті позаздрила б мені,
Та ще один лишився, що в морі не втопився,
Обідом не втруївся й не загинув у вогні.

Такі не тонуть і в пожежах не горять,
Вони і досі на шиях в нас сидять.
Так випьемЪ же за кибернетикэ !
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

Ліна Костенко
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Ми йдем вперед. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце мліє.

За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Над нами сонце сяє.
Гармати б'ють, здригається земля.
І гордість грудь аж розпирає.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Здалека чути гуки.
Гармати б'ють, і крові всюди вщерть.
Не буде більш терпінь, ні муки!
Вперед! - Там воля або смерть!

Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють,
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрожить під нами дорогая.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце мліє.
За волю смерть нам не страшна!

Тарас Чубай
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б'є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів:
Ах, лента за лентою - набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

А ворог атакує і преться щосил,
Юнак-кулеметник їх вправно косив.

Приспів.

Як сонце сходило, втомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

Приспів.

До нього санітарка поспішно іде,
В обличчя вдивляєсь, його пізнає.

Приспів.

Він в неї вдивляєсь, пече в грудях рана,
Біля кулемета дівчина молода.

Приспів.

А ворог атакує, в останній момент -
Наново заграв вже затихлий кулемет.

Приспів.

Тарас Чубай
Рождённые ползать, расступитесь!.. Я взлетаю!
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

І
Всі ми колись жили у печері
Ще до того, як до печер додали
двері. Звірі... дикі... іноді нас їли
Ми їх їли теж. Звідти брали свої сили

Свині, кури, мамонти, кенгуру та лосі
Усю фауну, що бачили, ми їли на морозі
А що робити людям, коли у шлунку пусто?
Не знали ми тоді, приготувати як капусту

В нас не було імен, ми жили під горою
Все, що нас лякало (А!) зазнавало болю
Гацаючи за мамонтами, проливаючи піт
Перші українці з’явилися на світ

Homo українес – запитай у нас, які ми
Homo українес – ось такі ми, ось такі ми

ІІ
Пісня продовжується, я кажу свідомо
Ноmо – не Гомо, а Гомо – не hоmо
Пояснюю для тих, у кого не всі вдома
В річки два береги і тут нема парома

Спочатку була трава, потім буде клумба
Цікаво, а що саме ми курили до Колумба?
Світ був тоді таким, яким тепер малюють рай
Хочеш – загорай, хочеш – мамонта ганяй

А я був не Адам, вона була не Єва
Я першим загорнув її до шкіри злого лева
Знаками їй показав, що кохаю дуже
Та до печери потягнув, ступаючи в калюжі

Забув додати, на той час ми мови ще не мали
Але аксакали вже собі щось міркували
Тож, зберігаючи вогонь та продовжуючи рід
Перші українці почали писати звіт

ІІІ
Чи всі тут зрозуміли, про що іде розмова
Діти, латиною людина буде – "Homo"
Г та Ґ ми маємо в алфавіті
Вивчайте мову, а не шукайте, де б себе подіти

А наша історія підходить до кінця
Прискорилась вона через мене, добра молодця
Жив я, тварин губив та (вночі) кохався палко
Аж поки не придумав першу палку я копалку

Дав я старт всесвітньому прогресу
Випадково через рік (О!) вигадав колеса
На цьому я закінчую свій історичний вислів
Баста, карапузики, заспіваймо приспів

Homo українес – запитай у нас, які ми
Homo українес – ось такі ми, ось такі ми

ТНМК
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

І
Це місто, як і всі, має назву – Вавілон
Підйом! Ранковий моціон.
Аеробіка проста – голову у пісок
Ані руш, ані крок, тоді все буде ОК

Ей, я мовчу як соловей
Я не працездатний, кволий, як муравей
Ще до того я сумний, як Міккі-Маус
Вирішуйте тепер, який із мене страус

In Da House, тобто я лежу у хаті на дивані
По каналах клацаю, шукаю – де пузаті?
На свою порцію фуфла я за законом маю право
Сало – героям цим, героям – сало

Пузаті тулять мені фуфел

ІІ
Проголосуй за мене, дам народу я гарячу воду
Може тоді цьому роду і не буде переводу
Дурниці співаємо, тримаємо таку погану моду
Після реклами поговорим про погоду

Трохи льоду до голови, бо щось гаряча
Студи, дураче! Мовчи, юначе!
А хочеш скинути вагу, тоді врахуй таку методу:
Встромляєш голову в пісок серед свого городу

Як ті герої, що за свободу били себе в груди
Ті самі, яким переводу не мало бути
Мормизам пузатих екрану мало
Сало – героям цим, героям – сало

Пузаті тулять мені фуфел

ІІІ
Була в мене надія, була в мене мета
Така з двох кольорів, мабуть, що не та
Мріяв я, що добрим людям має бути добре
Час витирає малюкам ці соплі

Палає, хворіє моя втрачена надія
Не білого, не чорного, є тільки сіре
Сірим по сірому малюю сивий волос
Страус не людина, бо людина має голос

Голос до голоса – у купі маєм галас
В останній раз запитую – чи є тут страуси?
Годі, ця тема не одного мене дістала
Сало – героям, героям – сало

Пузаті тулять мені фуфел


ТНМК
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Розбуди мене тихою піснею,
Поцілуй вустами гарячими.
А то сльози мої стали прісними,
Та зіниці стали незрячими.
Моє сонце сховалось за хмарами,
Моє небо фарбується мрякою.
Серце б’ється глухими ударами,
Наче хтось по землі – гіллякою.
Ми колись були світлою силою,
Воювали з темінню хворою.
Тільки сила нам стала немилою –
Замінили силу покорою.
Рідну землю сповили туманами,
Окрутили підступними чарами.
Старші вічно живуть оманами,
А молодші ростуть яничарами.

Ой нема того на селі,
Що у Галочки на столі,
Ой є що їсти, ой є що пити,
Є й кому припросити.

Хто вони – ті, що вчора браталися?
Ті, що вчора горіли, – де вони?
Куди зникли? Що з ними сталося?
Та які їх скрутили демони?
Кожен марить ефектом відсутності,
Уникаючи відповідальності,
І, питаючи правди в підступності,
Вибирає престижні спеціальності.
Відділяє себе від кореня,
Відриває себе від рідного.
Прапор свій пофарбує кольором,
У який фарбувати вигідно.
Кров не точиться свіжими ранами,
Дух потух за мурами-гратами.
Поставали усі ветеранами,
Хоч не встигли побути солдатами.

В неї ненечка старенька,
Як голубочка сивенька,
По хаті ходе, мисочки носе,
Нас до обіду просе.

Залишилися знов, наче сироти,
При дорозі, якою не ходжено.
Хіба можна в своє не вірити?
Хіба ж нас такими народжено?
Заплітаємо слова у речення
Так, що змісту шукати даремно.
Від матеріального забезпечення
У душі стало зимно і темно...

В неї батенька немає,
Дядько за батька вправляє,
По хаті ходе, пляшечки носе,
Нас до горілки просе.

Тартак
Аватара пользователя
Злая
Топикстартёр
Сообщения: 6891
Зарегистрирован: Чт, 10.12.09 14:34:37
Откуда: місто Харків
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Злая »

Мій товариш каже –
Зараз без протекції нікуди!
Всюди всім потрібні свої люди –
Позбирались докупи, паскуди!
Кум... Сват... Зять... Брат...
Хоч кидай усе та хапай автомат!
Словами затарились файними,
Тиснуть на тебе питаннями!

Хто ти є? З якої фундації?
Маєш якісь рекомендації?
Але я уперто вірю, що так буде не завжди...

Моя подруга шукає
Фінсування для творчих проектів.
Її заганяли вже майже до смерті:
Всюди – відмови, знущання відверті.
О-отаборилися, гади,
Понаїдали м’які місця ззаду!
Їх, насправді, цікавить одне –
Звідки й куди вітер дме?!

Хто ти є? З якої фундації?
Маєш якісь рекомендації?
Але я уперто вірю, що так буде не завжди...

Але прийде час і постане питання:
Які маєш знання, яке виховання?
Фаховий ступінь, рівень освіти?
Як можеш сказати, що можеш зробити?
Розум? Талант? Порядність? Сумління?
Які твої звички, навички, вміння?
Все – реально! Все – можливо!
І тільки зовсім неважливо...

Хто ти є? З якої фундації?
Чи маєш якісь рекомендації?


Тартак
Аватара пользователя
Sana
moderator
Сообщения: 33094
Зарегистрирован: Чт, 09.02.06 22:51:39
Откуда: Харьков
Контактная информация:

Re: Бо ми є люди

Сообщение Sana »

http://www.poezia.org/ua/id/7248/personnels
там можна скачати пісню

Ігор Жук

Пісня Мойсея

Запиши, мій історику, в згорток свого манускрипту:
Починається шлях до свободи з оцього візка...
То не штука – ще завтра я виведу вас із Єгипту, –
Але вийти нам з рабства – дорога така не близька!

То не страшно, що в рабстві змарніли і спали з лиця ми,
То не горе, що спини побито, посічено вщерть;
Але в тому єгипетськім сні ми здрібніли серцями –
І ото вже хвороба, яку виліковує смерть.

Всім нам хочеться волі, та ба – не стрибнеш вище стелі;
Стільки літ жити бидлом – таке не минає дарма.
Ми покинемо рабські пропащі тіла у пустелі,
Бо вони вже самі мимоволі шукають ярма.

Запиши, мій історику, десь у таємному місці, –
Хто знайде, не осудить нехитре лукавство моє, –
Має шанси лиш той, що сьогодні іще у колисці,
А для решти – візок і спасінням, і карою є.

Ягве дбає про нас! – розійдеться вода перед нами,
Ягве дбає про нас! – будуть манна, закони, пісні.
Ягве дбає про нас! – називає своїми синами, –
Але що ж, коли внуків ми любимо більш за синів...

Запиши, мій історику, десь, – можеш навіть без дати;
Так було, і так є, і цього вже не виправить час, –
Волю можна здобути, та волю безглуздо давати;
Бог нас вибрав, щоб світові це
показати на нас.
Ответить

Сейчас этот форум просматривают: Google [Bot] и 29 гостей